Індустріальний район. Дитячий садок № 372

 





Сторінка музкерівника

Музично-естетичне виховання дітей

Муз.керівник Бєлухіна О.М.

Напрями музичної діяльності.

                               I.      Слухання музики.

         Слухання музики є домінантною формою роботи на музичному занятті. Воно збагачує емоційну сферу дітей, збагачує її світогляд, впливає на розвиток мови, та формування особистості в цілому.

         Після прослуховування музичного твору корисно не тільки його обговорювати, але й дати можливість дітям придумати і виконати кілько нескладних рухів під цю музику, щоб передати в них свої почуття та показати своє відношення до нього.

         Слід орієнтуватися на цікавість дітей. І коли він відсутній особливу увагу слід приділяти на добірку музичних творів для слухання, проаналізувати методику, оцінити її ефективність, чи змінити методи.

         Працюючи над розвитком музичного сприймання, бажано використовувати не тільки музику, а й інші жанри мистецтва: поезію, живопис.

         Живий відгук знаходить у дітей пропозиція намалювати те, про що розповіла музика. Інколи музичний твір після слухання можна зіграти на ударно-шумових музичних інструментах (наприклад «Марш дерев’яних солдатиків Чайковського»). Це також допоможе поглибити сприймання твору.

         Якщо у дітей виникли складнощі з запам’ятовуванням назви твору та прізвищем композитора, треба:

ü           Об’єднати низки музичних творів загальним сповіданням (бажано літературним).

Наприклад, «Клоуни Кабалевського», «Ведмедик танцює під дудочку» Александрова, можна об’єднати однією темою «Цирк».

ü    Присвятити низку занять творчості одного композитора, а потім провести музично-дидактичну гру: «Впізнай і назви твір».

ü    Порівняння контрастних за змістом і назвою творів. (наприклад «Хвороба ляльки» Чайковського, та його «Нова лялька», або близьких за назвою та різних за характером творів). Наприклад: «Сміливий вершник», та «Вершник» Р. Шумана).

 

Виконавство.

            I.      Гра на дитячих музичних інструментах  - є дуже ефективною формую роботи з дітьми:

·        Розвиток уваги і пам’яті.

·        Розвиток координації рухів при грі на таких музичних інструментах, як бубон, барабан, мара каш, металофон, та інші.

·        Розвиток дрібної моторики.

·        Розвиток дихання.

·        Розвиток фонематичного слуху.

·        Розвиток координації співів з рухами пальців рук (дитина імітує гру на піаніно, співаючи знайому пісню).

·        Розвиток музично-ритмічного відчуття.

       ІІ. Співи

         Співи – один з найважливіших форм музичної діяльності для дітей. Воно допомагає розвитку психічних процесів та властивостей особистості (увага, пам'ять, мислення, уява, тощо), розширенню світогляду, нормалізації діяльності периферичних відділів мовленевого апарату (дихального, артикуляційного, голосоутворювального), розвитку мови за рахунок розширення словника, поліпшення вимови за рахунок тренування ритміко-мелодійної сторони (темп, ритм, тембр, динаміка).

         Музично-дидактичні ігри, дидактичні вправи та завдання, деякі ігри зі співами допомагають фонетико-фонематичний слух. Можна використовувати музично-дидактичні ігри зі співами, наприклад «Пташенята» О. Тілічеєва, «Три ведмедя» Андрєєва, «Ведмідь» Красєва, «В лісі» та «відгадай по голосу Тілічевої».

                  У роботі над співами велику увагу треба приділяти вправам по формуванню пісенних навичок: вірному інтонуванню, диханню, дикції, вірному звукоутворенню. При цьому треба слідкувати щоб діти робили подих на початку фрази та утримували його до кінця, не «розривали» слово під час виконання активно працювали губами. Музичному керівникові треба звертати особливу увагу на рухливість нижньої щелепи при відкриванні дітьми рота, на вимову твердих закінчень слів.

         Працюючи над дикцією корисно промовляти текст одними губами, у різних темпах, починаючи з дуже повільного. Це дозволяє дітям слідкувати за вірними положенням губ, та більш точно запам’ятовувати мелодію.

         Працюючи над диханням можна використовувати такий прийом, як показ педагогом жести, що допомагає дітям вчасно взяти дихання, або «понюхати квітку», а потім вже починати співати. Також корисно співати голосні звуки, чи відкриті склади, або своє ім’я чи назву групи. Необхідно також слідкувати за поставою дітей під час співів.

         Багато уваги треба приділяти роботі над чистотою інтонування. Проводять її у двох напрямках. З однієї сторони, треба навчити дітей вслуховуватися в мелодію, запам’ятовувати її, а з іншої – вірно співати, координуючи голос зі слухом. Для цього слід використовувати такі прийоми:

Ø     Програвати мелодію на фортепіано, духовних інструментах, металофоні, щоб діти її краще запам’ятали.

Ø     Приспівування мелодії педагогом, або чисто співаючими дітьми із супроводом та без нього.

Ø     Відгадування знайомих пісень.

Ø     Підстроювання голосу до даного звуку.

Ø     Прикривати рукою слуховий канал одного вуха.

Ø     Співи вокалізів, нескладних мелодій з якимось голосним звуком, потім транспортуючи мелодію та змінюючи голосний звук.

Ø     Співати нескладну мелодію водночас руками імітуючи гру на якомусь інструменті.

Ø     «Лесенка», «Гармошка», «Качели», «Високая лестница», «Бубенчики»,муз. Тіліеєвої зі збірки «Музичний буквар» Н.Вєтлугіної (м. музика 1988)

Ø     «Гуси», «Баю-баю», «Конь», «Самолет» муз. О. Тілігеєвої з її збірки «Маленькі пісеньки» (м. музика, 1964).

Добираючи пісні, бажано звернути увагу на слідуєте:

ü           Доступний зміст.

ü           Зручний у вимовлянні текст.

ü           Нескладна мелодія, бажано з повторами.

ü           Короткі фрази.

ü           Повільний темп, або середній.

ü           Нескладний супровід.

ü           Різноплановість пісень за характером виконання. Включення у репертуар пісень не тільки до свят але ще й народних, та пісні з рухами.

 

Музично-ритмічні рухи.

            Музично-ритмічні рухи – це форма виконавчої діяльності, до якої входять вправи, ігри, таночки.

         «Рухи під музику є одним з найефективніших методів розвитку музичності – методом, в основі якого є природна рухова реакція на музику, яка притаманна кожній дитині». (Л. Кулаковський).

         Серед музично-ритмічних рухів велике місце займають музично-ритмічні вправи. Діти з вадами мови дуже часто не виконують основні рухи (крок, стрибки, біг). Виконуючи музично-ритмічні вправи, вчаться володіти своїм тілом та у таночках та іграх.

         У музично-естетичному вихованні дітей з мовленевими вадами використовуються слідуючи вправи:

o       На засвоєння основних рухів (крок, біг, стрибки та їх різновиди).

o       На розвиток окремих груп м’язів та рухливості суглобів (загально розвиваючі вправи).

o       Для підвищення якості виконання рухів, які допомагають їм орієнтуватися у просторі.

o       Танцювальні та плясові рухи.

o       На розвиток м’язового чуття, м’язового тонусу (без музичного супроводу).

В деяких вправах використовуються предмети: м’ячі, прапорці, стрічки, брязкальця, тощо.

Окрім загальноосвітніх музично-ритмічних вправ, для дітей з вадами мови, використовують окремі вправи, як то

o             На активізацію уваги.

o             Для розвитку дрібної моторики.

o             Які формують музично-ритмічне чуття, та ін.

              Окрім вправ, до музично-ритмічних рухів відносять також таночки: парні зі співами, хороводи, сюжетні, національні, характерні.

              Парні таночки: будуються на основних рухах (крок, біг. підстрибування, ритмічні оплески, стрибки) елементи бальних танців (боковий галоп, крок, полька), іноді з використанням елементів народних таночків (напівприсядки, колупалочка). Вони можуть багато чого навчити дітей: розвинути увагу, орієнтуватися у просторі, почуття ритму, координації рухів, а також до рухів партнера.

    Музика для парного таночка повинна мати яскраво виражені характерні частини, які настроюють на певні рухи.

    Коли обирається таночок, слід враховувати рухові навички дітей.

    Бажано обирати парні таночки з ритмічними завданнями (оплески, стрибки, тощо).

    Дуже зручні таночки як «Запрошення» під українську народну мелодію (спочатку рухи виконують більш підготовлені діти, а потім танцюють всі).

    Бажано більш складні рухи відпрацьовувати з дітьми окремо.

            Таночки зі співами і хороводами: дуже корисні для дітей з вадами мови. Вони допомагають їм координувати співи та рухи. Вони також можуть використовувати не тільки на музичних заняттях, а й в самостійній музичній діяльності. При добірці таких таночків треба враховувати навички дітей у співах та рухах, щоб, як кінцевий результат, вони могли рухатися під свої співи, що дає вражаючий коррекційний ефект. Прикладами таких таночків можуть бути композиції Р. Борисової «Запрошення» (на музику «Святкова полька» Вітліна) та «Хоровод дружби» (американська народна мелодія).

 

Ігри

          Музичні ігри мають велике значення у музичному розвитку дітей.

            Сюжетні інструментальні ігри відрізняються яскравим музично-ігровим змістом. В таких іграх персонажі, та відносини між ними. На все це діти реагують емоційно та діяти творчо, дотримуючись розвитку сюжету.

            Треба пам’ятати: чим більше у дитячому закладі приділяється уваги розвитку особистості кожної дитини і вдосконаленню її емоційно-вольової сфери, тим простіше сюжетно-рольові ігри входять у життя дітей особливо дітей з вадами мови.

            Несюжетні інструментальні ігри.

            Зазвичай вони включають елементи змагань, з їх допомогою вирішуються рухові задачі – ритмічні та творчі. Наприклад, у грі Л.Михайловського «Не ворушись» на музику Б. Можжевєлова, діти повинні зробити цікаву фігуру і завмерти в такому положенні: часто в таких іграх використовуються різні предмети (бубон, брязкальця, та інші).

            Ігри зі співами.

            За допомогою цих ігор можна вирішити багато задач музичного виховання. (формування цікавості до музики і співів, розвиток музичного слуху, пам’яті, відчуття ритму, чистоти інтонування), а також коррекційні задачі (нормалізація психічних процесів і властивостей, тренування рухового апарату, тощо). За допомогою цих ігор легше відпрацьовувати координацію рухів і співів.

 

Творчість.

            Творчість у музичному вихованні формує у дітей розвиток творчої активності, імпровізації у співах, музично-ритмічних рухах, а також грі на дитячих музичних інструментах.

            Для цього потрібно:

Ø     Достатньо розвинуте музичне сприйняття.

Ø     Деякий об’єм знань, умінь та навичок у тому, чи іншому жанрі музичної діяльності.

Ø     Зацікавленість музичного керівника та його підготовленість у даному питанні.

Ø     Добірка музики, яка несе емоційне та смислове навантаження, визиває  у дітей бажання рухатись.

Ø     Вибір цікавого завдання, пов’язаного зі співами, чи грою на дитячих музичних інструментах.

            ü     При передачі характерних образів в іграх, хороводах, вправах.

ü     У танцювальних імпровізаціях, у яких діти будуть самостійно відповідати на музику рухами.

     Можна використовувати (у грамзапису) народні танцювальні мелодії різного характеру вальси, польки сучасні танцювальні мелодії.

-         Імпровізації мелодій

-          В грі на дитячих шумових інструментах діти частіш за все імітують ритм, але можуть виконати і завдання, як-то: «Зіграй марш на барабані».

          Завдяки музично-естетичним заняттям, багато дітей розкривають свій потенціал, стають більш впевненими у своїх можливостях, і тому більш активними.